Його фронт — 
свідомий вибір: історія 
Маркіяна Данилевича
«Позивний - КІТ»

Маркіян Данилевич народився 7 грудня 1996 року. У віці 15 років вступив до Львівського поліграфічного коледжу, де здобув освіту за спеціальністю «Товарознавство та комерційна діяльність». Викладачі й однокурсники згадують Маркіяна як активного, комунікабельного й ініціативного студента. Його характеризували як харизматичну особистість, яка легко знаходила спільну мову як із першокурсниками, так і зі студентами старших курсів.

Маркіян часто брав участь у творчому житті закладу, чим дуже запамʼятався всім. Він виступав на студентських заходах, театралізованих постановках і конкурсах. Особливо відомим є його виступ у ролі Вакули в постановці «Ніч перед Різдвом».

«Він там був головним актором, Вакулу грав. Ми його на біс кликали, виставу повторювали. В нього акторські здібності були на високому рівні, дуже гарно відтворював персонажа, емоційний стан, передавав атмосферу», – каже кураторка Наталія Ігорівна Сторожук.

Також Маркіян долучався до команди КВК, виступав на вечорах першокурсника, у танцювальних постановках. Активного студента часто відзначали як лідера, який задавав настрій у команді. Маркіян зробив собі імідж із самого першого дня навчання. Після дня першокурсника його вже знали й поважали всі студенти коледжу.

Під час навчання Маркіян нерідко пропускав заняття. Через це його кураторка періодично зустрічалася з ним і його батьками. Проте, як зазначає Наталія Ігорівна, Маркіян був спроможнім студентом.

«Якщо його контролювати – він вчився без проблем. Але якщо його не контролювати – дозволяв собі розслабитися. За успішністю він не був слабким студентом. Просто потрібно було постійно підштовхувати», – пригадує вона.

Кураторка зазначила, що навіть усі важливі розмови з Маркіяном завжди перетворювалися на сміх і жарти. Серйозних проблем з навчанням не виникало – у випадках більшої кількості пропусків він завжди знаходив у собі сили виправитися.

У коледжі Маркіян познайомився з дівчиною, яка навчалася за тією самою спеціальністю, але була на курс молодша.
«Якби не коледж, я б її не зустрів, я за це дуже вдячний».

Їхнє знайомство швидко переросло у справжнє й глибоке кохання. 28 січня 2017 року вони одружилися. Згодом у них народилося двоє дітей, а тепер вони очікують на третю дитину. Про свою дружину Маркіян говорить з теплотою і вдячністю: «Якби не коледж – не зустрів би її».

Попри постійну зайнятість і небезпеку, він знаходить час, щоб підтримувати зв’язок із родиною – через переписку, відеодзвінки, короткі розмови.
«Найважливіше – це розуміння, – каже він. – Рідні знають, де я, підтримують, надсилають смішні відео, як прокидаються, що роблять, і це дуже допомагає».

Після початку повномасштабного вторгнення Маркіян добровільно вступив до лав Збройних сил України. Спочатку служив у медичному підрозділі. Наразі він служить у складі 3-ї окремої штурмової бригади.

Під час розмови Маркіян зауважив:
«Я прийшов сюди добровільно. Мені важливо, щоб поряд були ті, хто розуміє, за що ми тут воюємо. Хто хоче бути частиною цього. Мені потрібен колектив, командний дух».

Комунікація з побратимами – один із найважливіших аспектів служби для нього. Він відзначає, що саме підтримка в підрозділі, розуміння й згуртованість дозволяють триматися у складних умовах.

Його ставлення до служби – глибоке й усвідомлене. Маркіян наголошує, що прийшов у Сили оборони за власною волею, на відміну від багатьох мобілізованих, і це сильно впливає на внутрішню атмосферу в підрозділах.
«Мені важливо, щоби поряд були ті, хто розуміє, за що ми тут. Хто хоче бути частиною цього. Мені потрібен колектив, командний дух», – говорить він.


Підготувала Саміра Бархам, студентка спеціальності «Журналістика»