Дмитро народився 5 серпня 1994 року у
Львові – місті, в якому промайнули його дитинство та юність і яке сформувало
його як особистість.
Навчався Дмитро в ліцеї імені Василя
Симоненка Львівської міської ради, після якого 1 вересня 2010 року вступив до
Львівського поліграфічного коледжу Української академії друкарства. Обрав
спеціальність «Комп’ютерна обробка текстової, графічної та образної
інформації», яка сьогодні має назву «Цифрові додрукарські технології та
мультимедіа». Дмитро вступив на навчання за контрактом, адже на той час на
обрану спеціальність був великий конкурс.
Але не контракт мотивував хлопця до
навчання – від природи Дмитро був кмітливим і без особливих зусиль отримував
добрі оцінки. Гарно комунікував із одногрупниками, але при цьому залишався
скромним і тихим. Не прагнув сцени, не боровся за першість – просто був поруч.
Бувало, запізнювався, прогулював ранкові пари, сміявся на задніх партах. Але в
цьому й була його справжність. Дмитро не був ідеальним студентом, він був
справжнім, був хлопцем, який шукав себе, який іноді помилявся, але завжди йшов
уперед.
У лютому 2014 року, коли випускники
спеціальності «Видавництво і поліграфія» готувалися до урочистого вручення
дипломів, відбулись масові розстріли на Майдані. Урочистості скасували.
Тоді 19-річний Дмитро, як і більшість
його одногрупників, пішов навчатися на підготовчі курси для вступу до
Української академії друкарства. Після закінчення навчання понад п’ять років
працював у «Новій пошті». Мав багато друзів і був надзвичайно різносторонньою
людиною – у вільний час захоплювався велосипедним спортом і футболом.
Із початком повномасштабного
вторгнення російської федерації добровольцем став на захист Батьківщини від
російських загарбників. Виконував бойові завдання на території Київської,
Донецької та Запорізької областей у лавах 117-ї окремої важкої механізованої
бригади 10-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України. У
листопаді 2023 року під час виконання бойового завдання в напрямку
Новопрокопівки – Роботиного Запорізької області зник безвісти.
Понад рік батьки, кохана дівчина,
близькі та друзі жили надією, робили все можливе, сподіваючись на вістку від
Дмитра. Але, на жаль, цього не сталося.
Поховання
Дмитра відбулося 27 грудня 2024 року. Чин похорону проходив у Гарнізонному
храмі свв. апп. Петра і Павла, після чого відбулася загальноміська церемонія прощання.
Спочиває полеглий воїн Дмитро Драпака на Личаківському кладовищі. Йому назавжди
29 років.