Богдан Березій
Тиха вода греблю рве

Богдан народився 11 червня 1993 року в селі Зимна Вода поблизу Львова. У місці, де всі знають одне одного, його пам’ятають досі. Не як солдата. Не як героя. А як «свого» – щирого, доброго, світлого хлопця, який завжди поруч, коли треба. 

Навчався Богдан у Ліцеї №2 Зимноводівської сільської ради. Його класна керівниця – людина, яка добре знала його протягом усіх шкільних років – згадує Богдана з теплом і вдячністю. 

«Богдан був тихим, спокійним, завжди врівноваженим. Один із тих учнів, які не привертають до себе зайвої уваги, але яких дуже не вистачає, коли вони йдуть. Завжди допомагав мамі, був для неї справжньою опорою. Він був безвідмовним – у хорошому сенсі. Активний у всьому, що стосувалося школи. У класі – добрий, дружній, з усіма ладнав. Дружив із двоюрідним братом – вони завжди щось витворяли. А ще – ніколи не робив зла. Жив звичайне, добре, просте життя. Знаєте, він із тих, про кого кажуть: “середнячок”. Але це, мабуть, образа. Бо він був глибшим. Тихішим. Але дуже справжнім. Ніхто й подумати не міг, що в такому характері – справжній герой. Але саме такі й творять історію. Тихі, спокійні, непомітні. Вони тримають небо», – пригадує вчителька. 

Після школи, у 2008 році, Богдан вступив до Львівського поліграфічного коледжу – у монастирські мури. Згодом продовжив навчання в Українській академії друкарства, яку закінчив 2017 року. Ще раніше, по завершенні коледжу – з 26 квітня 2012-го до 4 квітня 2013 року – він проходив строкову військову службу. Як тоді, так і пізніше – ставився до обов’язку серйозно. Просто й без пафосу: є задача – виконаємо. Він не вдавав із себе героя. Він просто завжди був опорою.

9 вересня 2022 року Богдана мобілізували на військову службу. Він потрапив до 7-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Пройшов підготовку – медичну, бойову, тактичну. 12 січня 2023 року – вже у складі зведеного загону «Волинь» – вирушив туди, де найважче – у район безпосереднього вогневого зіткнення. Його підрозділ був направлений в оперативне підпорядкування ОВУ «Хортиця» – на Донецький напрямок. Попри постійні мінометні та артилерійські обстріли в районах Бахмута, Соледара, Благодатного молодший сержант Богдан Березій залишався незламним. Він виконував усі бойові завдання до кінця – з гідністю, хоробрістю, мовчазною рішучістю. 

Він мріяв про перемогу – та не дочекався. 

29 січня 2023 року, під час стрілецького бою в районі смт Благодатне, Богдан загинув. Смертельне поранення обірвало життя – але не стерло пам’ять. За мужність і відданість присязі його було посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 

Є люди, які, йдучи, залишають по собі тишу, що гріє. Цей текст – про таку людину. Про світло, яке не гасне. 

Підготувала Христина Брошко, студентка спеціальності «Журналістика»